Запалення щитоподібної залози: причини аутоімунного тиреоїдиту

Ендокринологія

27 серпня, 2020 11:30

3956

Ендокринологія

27 серпня, 2020 11:30

3956

В тому випадку коли імунна система починає руйнувати антитіла, що пошкоджують клітини щитоподібної залози – розвивається аутоімунний тиреоїдит. Розберемо як проявляється патологія та чи можливо її вилікувати.
Аутоімунний тиреоїдит – це патологічний стан, який характеризується розвитком запального процесу в щитоподібній залозі, з наступним руйнуванням клітин, що виробляють гормони. Патологія має хронічний характер, та у більшості випадків діагностується у жінок. При відсутності лікування призводить до тяжких та небезпечних для життя наслідків.

Класифікація

Хронічна форма: виникає внаслідок підвищення Т-лімфоцитів, що надалі викликає розвиток гіпотиреозу. Своєю чергою хронічна форма тиреоїдиту за характером порушення поділяється на гіпертрофічний (збільшення щитоподібної залози, з накопиченням лімфоцитів в міжклітинному просторі) та атрофічний (заміщення паренхіми органу фіброзною тканиною) тип.
Післяпологова форма: підвищена активність імунної системи після періоду її тривалого пригнічення у стані вагітності. Легко піддається лікуванню.
Безболісна форма: причини досі не визначені, зазвичай діагностується під час профілактичних оглядів.
Індукована форма: виникає на тлі приймання препаратів при патологіях печінки або захворюваннях крові. Лікування досить довготривале та складне.

Симптоми

швидка втомлюваність та слабкість;
збільшення в розмірах органу;
виникнення неприємних відчуттів в горлі та відчуття стиснення в шиї;
болючість в суглобах;
збільшення маси тіла;
грубий голос та суха шкіра.

Захворювання проходить в три стадії розвитку:

відсутність симптомів, гормональний фон в межах норми, може тривати роками (еутиреоїдна стадія);
зміни стають помітними в лабораторних аналізах крові: високий рівень ТТГ (субклінічний гіпотиреоз);
збільшення щитоподібної залози в розмірах, прояв гіпотиреозу, зниження рівня Т3 та Т4 (явний гіпотиреоз).

Причини

нераціональне та довготривале вживання йоду;
вміст хлору, фтору в надлишковій формі в довкіллі;
розлади зі сторони психіки;
зловживання часом проведеним під прямим сонячним промінням;
наявні ускладнення після перенесених гострих респіраторних хвороб;
хронічні інфекційні процеси.

Діагностика

Внаслідок тривалого безсимптомного періоду захворювання, діагностування відбувається вже на пізніх етапах. Лікар-ендокринолог проводить огляд пацієнта зі з’ясуванням анамнезу. Для остаточного підтвердження діагнозу проводяться:

лабораторні аналізи крові (імунограма, визначення рівня тиреоїдних та тиреотропних гормонів та ін.);
УЗД;
біопсія (тонкоголкова).

Лікування

Повністю вилікуватися від аутоімунного тиреоїдиту неможливо. Терапія дає можливість стабілізувати стан пацієнта, контролювати захворювання та досягнувши тривалої ремісії поліпшити якість життя. З цією метою призначають:

бета-адреноблокатори (при виникненні проблем з серцево-судинною системою);
синтетичні замінники гормонів щитоподібної залози;
нестероїдні протизапальні препарати (при активному запальному процесі);
глюкокортикоїди (при підгострому процесі хвороби).

При ненаданні вчасної допомоги можливий розвиток ускладнень :

серцева недостатність;
порушення роботи печінки (гепатит, печінкова недостатність);
розлади зі сторони психіки;
зниження зору, з наступним розвитком сліпоти та ін.

В тому випадку, якщо аутоімунна атака на щитоподібну залозу довготривала, орган руйнується, що призводить до розвитку злоякісних пухлин та припинення вироблення всіх гормонів.
Відповідно основа профілактики полягає у своєчасному діагностуванні та терапії при виникненні порушень з боку щитоподібної залози.
Обрати клініку для лікування ендокринних хвороб або лабораторно-діагностичний центр Вам допоможе Всеукраїнський каталог клінік ITMED.

Не пропустіть цікавинки!

Підписуйтесь на наші канали: читайте новини медицини та купуйте медтехніку за оптовими цінами!

Ми у Viber Ми у Facebook Ми у Telegram