Хвороба Паркінсона: можливі причини та симптоми

Нервова система. Психіка

09 грудня, 2020 02:01

1738

Нервова система. Психіка

09 грудня, 2020 02:01

1738

Хвороба Паркінсона – це важке, повільно прогресуюче захворювання центральної нервової системи, що проявляється порушеннями рухової активності – тремтінням, сповільненням рухів, ригідністю м’язів, тощо. 

Захворювання досить часто зустрічається серед населення. Згідно з даними статистики, воно виявляється у 60-140 осіб на 100 000 осіб. При цьому число хворих значно збільшується серед представників старшої вікової групи.

Які причини виникнення хвороби Паркінсона?

Точна причина розвитку захворювання наразі не встановлена. Проте доведено взаємозв’язок між хворобою Паркінсона та рядом факторів, серед яких:

1. Фізіологічне старіння організму, при якому відбувається зменшення числа нейронів, які відповідають за вироблення медіатора дофаміна.

2. Спадкова схильність до захворювання.

3. Проживання поруч з автомобільними магістралями, підприємствами або поблизу залізниць.

4. Дефіцит вітаміну D.

5. Отруєння організму хімічними речовинами (наприклад, етанол, пестициди, чадний газ, технічний спирт і т.д.);

6. Перенесені інфекційні ураження головного мозку – енцефаліти, менінгіти.

7. Пухлини та травми головного мозку.

При хворобі Паркінсона пошкоджуються структури так званої екстрапірамідної системи. В уражених структурах зменшується кількість нервових клітин, а також формуються специфічні тільця Леві. При цьому суттєво знижується синтез нейромедіатору дофаміну, що і спричинює рухові порушення. 

Як проявляється хвороба Паркінсона?

Клінічно хвороба Паркінсона супроводжується наступними руховими дефектами: 

1. Тремор, тобто тремтіння. При цьому захворюванні тремор виникає в стані спокою та зникає при рухах. Зазвичай він починається в пальцях і долонях однієї руки, при прогресуванні поширюючись на протилежну руку та ноги. Іноді також відзначається тремтіння голови за типом «так-так» або «ні-ні», тремтіння повік, язика, нижньої щелепи

2. Гіпокінезія, тобто пригнічення рухової активності. При цьому людина може ніби «застигати», годинами зберігаючи нерухомість. Активні рухи виникають з певним запізненнями, темп їх уповільнений. Характерна хода дрібними кроками та загальна скутість. Також суттєво обмежується міміка, обличчя стає «маскоподібним».

3. М'язова ригідність – рівномірне підвищення тонусу м'язів. При цьому кінцівки при їх згинанні й розгинанні застигають в заданому положенні. Також формується характерна «поза прохача»: людина сутулиться, голова нахилена вперед, напівзігнуті в ліктьових суглобах руки притиснуті до тіла, ноги також злегка зігнуті в тазостегнових і колінних суглобах.

4. Постуральна нестійкість. Вона проявляється у втраті здатності нормального самостійного пересування. При хворобі Паркінсона людині важко почати рух, а почавши його – важко зупинитися. При цьому розпочавши рух вперед, в сторону або назад, тулуб ніби випереджає ноги, в результаті чого порушується рівновага і хворий падає. Виникають ці явища на пізніх етапах розвитку захворювання. 

Чи порушується психіка при хворобі Паркінсона?

Так, психічні розлади при хворобі Паркінсона зустрічаються і досить часто – від 20% до 40% пацієнтів мають зміни з боку психіки. Вони можуть бути обумовлені як самим захворюванням, так і побічною дією препаратів, що використовуються для його лікування. 

Частіше за все спостерігається депресія, страх, розгубленість, безсоння, галюцинації. Деменція, як правило, слабко виражена. Хворі безініціативні, мляві, а також настирливі, схильні до повторення одних і тих же питань.

Можливості лікування хвороби Паркінсона

На жаль, сьогодні хвороба Паркінсона є невиліковною. Всі лікувальні заходи, що використовуються в рамках медичної допомоги, спрямовані на полегшення симптомів.

Медикаментозна терапія на ранній стадії хвороби Паркінсона передбачає використання препаратів, що збільшують синтез дофаміну в мозку, стимулюють його викид і блокують зворотне поглинання, засобів що пригнічують розпад дофаміну, що стимулюють дофамінові рецептори і перешкоджають загибелі нейронів. До них відносяться: леводопа, амантадин, селективні інгібітори МАО-В (селегілін і ін.), агоністи дофамінових рецепторів.

Також можливе хірургічне лікування, метою якого є руйнування структур таламуса й субталамічного ядра, а також глибока стимуляції мозку. 

Хвороба Паркінсона – потребує довготривалого лікування. При цьому ліки, які призначаються з метою корекції тих чи інших порушень, володіють серйозними побічними ефектами, в тому числі, як було згадано в цій статті, можливістю розвитку психічних розладів. Тому постійний контроль з боку лікаря-невролога є невід’ємною часткою якісного життя пацієнтів з цим захворюванням. Знайти лікаря за цим фахом у Вашому місті допоможе Всеукраїнський каталог клінік ITMED.