Алкогольний абстинентний синдром: оновлені рекомендації з лікування

Наркологія

24 лютого, 2021 18:55

2928

Наркологія

24 лютого, 2021 18:55

2928

Алкоголізм — гостра соціальна та медична проблема, що вміщує низку патологій, лікування яких потребує екстреної медичної допомоги. До таких невідкладних патологічних станів відноситься алкогольний абстинентний синдром.

Алкогольний абстинентний синдром — комплекс симптомів, які містять соматичні, неврологічні та психопатологічні розлади, що можуть спостерігатися у людей, залежних від алкоголю через його різку відміну або зменшення дозування.

Алкогольний абстинентний синдром виникає із фізіологічних причин, які викликають незворотні патологічні зміни в організмі. З’ясовано, що етанол спричиняє пониження збуджуваності мозку. З причини раптової відміни вживання алкоголю гальмівні процеси, що впливають на центральну нервову систему сповільнюються, а згодом припиняються. Таким чином, через відміну спиртних напоїв відбуваються порушення у роботі мозку, на що вказує поява специфічних симптомів алкогольного абстинентного синдрому. Таким симптомам притаманна поступова поетапність прояву.

Найчастіше алкогольний абстинентний синдром проявляється такими симптомами:

• тахікардією;
• головним болем;
• сухістю у ротовій порожнині;
• тремором у верхніх кінцівках;
• порушенням мови;
• заторможеністю реакцій.

Оновлення в методології лікування

Американським товариством адиктивної медицини минулого року опублікувало оновлені рекомендації з терапії алкогольного абстинентного синдрому в умовах амбулаторних та на стаціонарі.
Ці рекомендації будуть корисними медичним працівникам, які мають відношення до лікування пацієнтів на первинній та спеціалізованій ланках медичної допомоги.

Зазначений документ містить нове поняття “дій, спрямованих на зняття проявів відміни алкоголю» замість поняття «детоксикації». Дійсно, перше поняття містить ширше значення: йдеться про надання не лише медичної, а й психологічної допомоги тим людям, хто має симптоматику алкогольної абстиненції.

Розглянемо оновлені рекомендації:

1. Всім медичним закладам рекомендується досліджувати усіх пацієнтів щодо кількості вживання ними алкоголю за допомогою спеціалізованих шкал. Це дасть можливість виявляти схильних до проблем із алкоголем пацієнтів для своєчасного початку медичного лікування.
2. У схильних до надмірного сповживання алкогольних напоїв пацієнтів, але які не мають відповідних симптомів, проводити оцінку рівня абстиненції
3. За наявності спеціалізованих симптомів алкогольної абстиненції рекомендують оцінювати частоту вживання та кількості алкоголю для своєчасного надданя допомоги. 
4. Потрібно опитувати родичів та знайомих, використовучи спеціальні анкети. Це надає можливість встановити ступінь алкогольної залежності у пацієнта. На даному етапі скринінгу проводиться оцінка функціонування печінки хворих на алкогольний абстинентний синдром.

Нове у діагностиці алкогольного абстинентного синдрому

Диференціальну діагностику між алкогольним абстинентним синдромом та делірієм рекомендовано проводити за діагностичними критеріями DSM-5. Потрібно враховувати всі симптоми й анамнез, виключати хронічні хвороби.

А от шкалою тяжкості перебігу синдрому абстиненції CIWA-Ar не рекомендовано користуватися при діагностуванні алкогольної абстиненції.

Важливо оцінювати психічний стан пацієнтів, схильних до зловживання алкоголем.

При наявності судом у пацієнта потрібно визначати їх етіологію, щоб уникнути вірогідність розвитку неврологічних патологій у пацієнта у подальшому. Для цього проводять електроенцефалограму або використовують нейровізуалізуючі методи.

Надання допомоги при алкогольному абстинентному синдромі

На першому етапі надання медичної допомоги пацієнту визначають ступінь абстиненції за допомогою таких методів:

• анамнезу та огляду, які заносяться до історії хвороби;
• проводиться опитування членів родини, знайомих пацієнта;
• клінічна картина доповненюється фактом часового відрізку, який сплинув після останньої дози. Це є інформативним методом для оцінки ступеню прояву симптоматики  алкогольного абстинентного синдрому, щоб не допустити ускладнень у його перебізі.

До чинників ризику відносять:

• наявність алкогольної абстиненції у пацієнта;
• поява судом;
• порушення свідомості у пацієнтів;
• травмування головного мозку;
• вік більше шістдесяти п’яти років;
• зловживання алкоголем протягом десяти років;
• гіперактивність вевної нервової системи;
• підвищений вміст алкоголю у плазмі крові.

Пацієнти із алкогольною абстиненцією рекомендовані наступні аналізи:

• печінкові проби;
• аналіз на визначення електролітів;
• оцінювання роботи печінки й нирок.

• гепатиту;
• ВІЛ-інфекції;
• туберкульозу

Фармакотерапія при стаціонарному лікуванні

Лікування абстиненції часто проводиться амбулаторно відповідними фахівцями з досвідом лікування абстиненції.

Такі причини, як низька психосоціальна підтримка або невідповідне соціальне оточення можуть обумовлювати застосування більш інтенсивного режиму надання медичної допомоги – госпіталізації до спеціалізованих медичних закладів.

Призначення та наступне проведення фармакотерапії пацієнтам з абстиненцією рекомендовано саме в умовах стаціонарного лікування.

Лікування абстиненції з урахуванням сучасних рекомендацій проводиться бензодіазепінами. Вони становлять першу лінію при лікуванні. Ефективність препаратів цієї групи клінічно доведена. Препарати бензодіазепінів безпечно знімають симптоми абстиненції, включаючи тремор кінцівок та вади свідомості.

Альтернативою лікування пацієнтів бензодіазепінами є призначення препарату фенобарбіталу в якості монотерапії. Лікування відбувається лише під пильним контролем лікаря, який володіє досвідом у застосуванні фенобарбіталу при різного роду абстиненціях.

Для того, щоб уникнути тяжкої або ускладненої форми перебігу абстиненції пацієнтам може бути призначений один з препаратів з метою профілактики.

Показаннями для призначення фармацевтичних препаратів є:

• можливість тяжкої або ускладненої форми перебігу абстиненції;
• ішемія серця;
• ознаки й симптоми алкогольного абстинентного синдрому, при якому відмічається вміст алкоголю у плазмі крові.

Препаратами, показаними для проведення монотерапії абстиненції показані наступні групи препаратів:

• бензодіазепін;
• карбамазепін;
• габапентин.

Симптоми відміни

У пацієнтів з легкими симптоми абстиненції з показниками CIWA-Ar - більше десяти балівта при вкрай низькому рівні ризику розвитку тяжкої або ускладненої форми абстиненції, призначається тільки терапія фармацевтичними препаратами або допоміжне лікування. Так, у цьому випадку рекомендовано використовувати для лікування карбамазепін або габапентин.

При помірних симптомах абстиненції, з оцінкою CIWA-Ar десять–вісімнадцять балів фахівці також рекомендують проведення лікування медпрепаратами, які підходять для цієї групи пацієнтів. Це – бензодіазепінова група препаратів. Альтернативою цій групі можуть бути препарати карбамазепіну або габапентину.

Якщо у пацієнтів є протипоказання до проведення лікування бензодіазепінами, тоді рекомендують звернутися до карбамазепіну, габапентину або фенобарбіталу.

В якості додаткової терапії до проведення лікування бензодіазепінами можуть виступати такі препарати, як карбамазепін, габапентин або вальпроєва кислота. Вони можуть призначатися у випадку, якщо пацієнти не мають хвороб печінки та не знаходяться у репродуктивному віці.

За тяжкої, не ускладненої абстиненції, за показниками CIWA-Ar – менше 19 балів, лікування може проводитися амбулаторно. Медичні препарати для лікування у цій групі є також бензодіазепіни та фенобарбітал – у якості альтернативного вибору. За присутності певних протипоказань до проведення лікування бензодіазепінами рекомендують призначення фенобарбіталу, карбамазепіну або габапентину.

Якщо неможливо досягнути контролю абстиненції шляхом застосування фармакотерапії, може бути розглянуте підвищення дозування обраного медичного препарату.

При спостереженні збільшеної седації та появи інших станів у пацієнтів, що насторожуть потрібно:

• переоцінити методологію надання медичної допомоги;
• провести заміну медпрепарату;
• призначення бензодіазепіну поєднувати з іншими препаратами у якості додаткових.

Необхідно надати роз’яснення пацієнту та членам родини з приводу:

• можливого ризику від поєднання у використанні бензодіазепінів разом з деякими іншими депресантами центральної нервової системи;
•  можливого ризику, що пов’язують із прийомом доз алкоголю разом із препаратами бензодіазепінів;
• можливого ризику, який пов’язують із керуванням транспортним засобом після преших прийомів бензодіазепінів;
• можливості зниження прийому доз препаратів через появу сонливості.