Грижа пахова. Особливості та причини розвитку

Корисне  

15 апреля, 2024 12:16

830

Корисне  

15 апреля, 2024 12:16

830

При виникненні пахової кили внутрішні органи можуть потрапити в паховий канал. Процес проявляється появою вираженої припухлості. До грижового мішку можуть потрапляти фрагменти кишківника, петлі, сальники та інші органи. Лапароскопічна герніопластика є ефективною стратегією щодо повернення цих частин до звичних позицій.

Пахові кили можуть бути вродженими внаслідок неправильного внутрішньоутробного розвитку, однак здебільшого вони формуються з плином часу через ослабленість черевних зв'язок та м’язів.

Зміщення внутрішніх органів до пахового каналу спричинене наступними факторами:

• підйом важких предметів та надмірні фізичні навантаження;
• частий розвиток закрепів, метеоризму та інших порушень роботи системи травлення;
• перенесення складних вагітностей та пологів;
• надмірна вага та ведення малорухливого способу життя.

Симптоматичні прояви пахової кили

При розвитку пахової кили людина може самостійно виявити проблему. З’являється помітна припухлість під шкірою, яка збільшується у розмірі при напруженні м’язів, кашлі, стоянні. Пацієнт відчуває розпирання в нижній частині живота, біль підсилюється при фізичних навантаженнях та після прийому їжі.

Також спостерігаються проблеми з випорожненням сечового міхура та кишківника, тому що грижовий мішок тисне на внутрішні органи, призводить до порушень роботи сечостатевої та травної системи. При перших симптоматичних проявах важливо звертатись до лікаря для проходження розширеної діагностики.

Лікування пахової кили

При підозрі на пахову килу важливо провести УЗД та КТ черевної порожнини. Це допоможе оцінити місце розташування мішка, його вміст, розміри та вигляд. Після цього призначається операція, яка виконується лапароскопічним методом. 

Вона проходить за наступною схемою:

1. розміщення пацієнта на операційному столі та введення загального наркозу;
2. виконання декількох проколів на передній черевній стінці для введення хірургічних інструментів (троакарів);
3. виявлення грижового мішка та повернення внутрішніх органів на природні позиції;
4. накладання на грижові ворота сітчастого полімерного імпланта для зміцнення черевної стінки;
5. накладання швів або лейкопластирної повязки на місця проколів.