Вакцинація від COVID-19 в Україні невдовзі розпочнеться, проте, не всі виявляють готовність бути щепленими

Корисне

14 грудня, 2021 13:17

2359

Корисне

14 грудня, 2021 13:17

2359

Головний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я України за спеціальністю «Епідеміологія», докторка медичних наук, професорка, завідувачка кафедри епідеміології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, Наталія Олексіївна Виноград, надала кореспонденту медичного порталу «ITMED» вичерпні відповіді на головні питання, що пов’язані з вакцинацією. Наталія Виноград є радницею Міністерства з надзвичайних ситуацій України з питань протиепідемічного захисту, прислухаємося до думки провідного українського епідеміолога.

Кор. «ITMED»: Наталіє Олексівно, дозвольте насамперед подякувати Вам за вашу невтомну працю, яка сприяє розвитку не лише української, а й світової медицини.

Що наразі відомо про повторні зараження COVID-19 в Україні, адже нещодавно Міністр охорони здоров’я України Максим Степанов повідомив про понад 600 таких випадків в Україні?

Вірус COVID-19 є мінливим, його поведінку важко прогнозувати. Якби ми повністю з’ясували його природу, то змогли б уникнути повторних заражень. Кращим був би й прогноз для завершення загальнопланетарної пандемії.

На сьогодні відомим є те, що вірогідність повторно зараження, є вкрай низькою. За даними більшості авторів вона не перевищує 0,04%. Повторні зараження COVID-19 складають лише поодинокі випадки, але вони все ж таки мають місце.

На мою думку, випадків повторного зараження COVID-19 може бути більше, оскільки випадок дозволяється вважати повторним за низкою критеріїв. Одним з основних є проведення, так званого, секвенування ізолятів, тобто визначення первинної структури білку вірусу, що мав місце при першому випадку захворювання і при повторному випадку. Тобто мають бути ретельно досліджені штами, які спричинили повторне захворювання у певного пацієнта.

Оскільки ми сьогодні маємо право встановлювати діагноз за клінічними епідеміологічними ознаками, то повторні випадки ми просто могли пропустити. Повторні випадки мають дуже різні клінічні прояви. Не всі йдуть гірше й тяжче, ніж попередні, тому люди адаптуються і частина з них не звертається за медичною допомогою повторно.

Причиною виникнення повторних захворювань є постійна зміна геному вірусу, властива всім РНК-вірусам. Попередній імунітет, який сформувався не є достатньою мірою захисним для того, щоб уникнути повторного зараження. Цей факт підтверджений прикладом циркуляції британського, південноафриканського, каліфорнійського, бразильського – тих варіантів нових вірусних мутантів, які є сьогодні у світі. Так, за даними Кембридзького університету, одного із найпотужніших центрів досліджень, ефективність знищення вірусів антитілами знижується у 160 разів у випадку, коли новий варіант вірусу потрапляє до організму. Саме це пояснює факти повторних захворювань.

Дослідження тяжкості перебігу захворювання свідчить про наявну клінічну ефективність у людей, які вже перехворіли COVID-19. Це проявляється у зменшені кількості летальних завершень, знижені тяжкості і тривалості перебігу захворювання.

Якою є сьогодні ситуація з британським штамом в Україні? Чи існує можливість визначати цей штам?

Ми не маємо сьогодні об’єктивного підтвердження циркуляції мутантного штаму, який виник у Великобританії. Поміж собою ми називаємо його «британцем». Для того, щоб стверджувати його присутність, потрібно мати позитивні взірці від хворих, робити додаткові дослідження, що дозволять це встановити, мати спеціальні лабораторії, обладнання та фахівців. Це можна зробити методом секвенування геномів вірусів. На жаль, в Україні на сьогодні немає можливості проводити такі дослідження. Через це ми не можемо стверджувати, де, у якому регіоні, які саме штами циркулюють і чи сталося занесення нових його варіантів на територію України. Єдине зрозуміло, що практично понад 60% штамів, які сьогодні циркулюють в європейських країнах, припадають на новий «британський мутант».

Занесення нового штаму могло статися у першу чергу через те, що держава не здійснила серйозний протиепідемічний контроль, який зробили майже всі країни світу. Ми не закрили кордони. В Україні міграційні процеси достатньо активні, зокрема у найближчі європейські країни. Тому маємо достатньо підстав для того, щоб говорити про високу ймовірність проникнення мутованих варіантів вірусу в Україну. Але об’єктивно це не встановлено.

Деякими урядами світових держав вже розпочато процес вакцинації проти коронавірусу – у США, Європі, країнах Близького Сходу. Ізраїль вже повідомив про певні досягнення у реалізації програми вакцинування населення. Чи можна вже говорити про певні досягнення з вакцинації в Україні?

На сьогодні жодна держава не має можливості стверджувати про певні досягнення з вакцинації, виходячи з декількох параметрів. По-перше, такі держави, як Об'єднані Арабські Емірати, Ізраїль, достатньо швидко, інтенсивно й дуже адекватно ввели карантинні заходи, що тривали місяцями. І це однозначно є розумною тактикою протиепідемічного захисту. Саме це насамперед дало ефект. Оскільки вакцинації не було там у перші місяці, але було витримано регламенти зменшення інтенсивності циркуляції патогенів – однозначно чітко спрацювала перша лінія захисту.

Вакцини від коронавірусу Comirnaty (Pfizer і BioNTech) та Moderna (Національний інститут здоров’я, США)  хоч і називаються вакцинами, але за своєю суттю це новий технологічний інструмент, який містить генетичну інформацію. Раніше для людей ще ніколи не використовували вакцини такого плану й у такому  масовому масштабі. Тому потрібно більше часу для оцінювання їх ефективності. Перші успіхи, про які ці країни повідомляють зараз – це адекватність відповіді суспільства на пропоновані технології захисту від біологічних загроз, а також своєчасність, дисциплінованість і незначна частка відмов від участі у програмах вакцінації. Маємо певну стурбованість, адже ми не знаємо чи не занадто швидко зайшли вакцини у безпосереднє використання.

Наприклад, Pfizer надали у документації дуже обнадійливі прогнози. Але візьмімо до уваги, що Pfizer досліджував свою вакцину у той час, коли циркулював «уханський» варіант вірусу. Тому ця вакцина містить генетичну інформацію S-шипа саме «уханського» варіанту. Тому дослідники з Кембриджу засвідчили десятикратне зниження ефективності вакцинації у разі, якщо у популяціях циркулює мутований варіант вірусу. А мутовані варіанти вірусу вже поширилися у понад 80 державах.

Окрім цього, вже маємо інформацію щодо обміну генетичною інформацією між британським і південноафриканським штамами мутантів, що викликає велике занепокоєння. Саме ця безмежна кількість нових варіантів заставляє нас мати менше оптимізму, з огляду ефективності вакцинації. Звісно, якби вірус не мутував – всі ці вакцини, різнопланові за типом виробництва, дали б непоганий ефект.

Основним у захисті від епідеміологічних загроз є комплексний протиепідемічний захист. Тобто цілий блок дій за розрахунком групи ризику, часу ризику, місця ризику, обставин ризику. Тому потрібно добре розібратися з тим, що надійде до нас:   що це за новий агент у вакцині, які його властивості.

Вакцинація – це є хороший компонент у захисті від ураження новим коронавірусом, але це буде ефективно лише у разі дотримання усіх решти заходів.

Хто, на Вашу думку, не повинен поспішати із щепленнями від коронавірусу?

 Низка країн вже розпочали вакцинацію «цільових», пріоритетних груп. Надалі перейдуть до більш масштабних програм вакцинації сукупного населення. Це – безумовно, важливий етап у подоланні пандемії.

Зауважмо, що в інструкціях до вакцин від коронавірусу подані певні рекомендації. Наприклад, що перенесене попереднє захворювання є більш ефективним у плані захисту, ніж щеплення за мірою впливу і формування готовності до нової зустрічі з подібним збудником. Тобто, ті, хто перехворів вже отримали захист, який дозволяє їм не бути залученими до програми вакцинації. Зараз вже оприлюднено роботу великих наукових медичних центрів, які вже можуть надавати певні рекомендації щодо проведення вакцинації. Серед таких перша – вакцинація не здійснюється людям з ознаками ГРВІ. Так, в Україні ознаки ГРВІ завжди були показанням для того, щоб не робити пацієнту щеплення. З цією метою проводяться огляди, вимірюється температура.

Другою рекомендацією є не робити щеплення при наявністі у пацієнта позитивних ПРЛ-тестів або тесту на антиген коронавірусу. Дійсно, якщо людина перехворіла, навіщо робити додаткове навантаження на її імунну систему, адже це може лише нашкодити.

Третьою рекомендацією є наявність позитивного IGM, IGG – серологічне підтвердження зустрічі зі збудником.

Четвертою ознакою є наявність IGG. Наприклад, в Інструкції до вакцини Moderna вказано, що люди, які перенесли захворювання не потребують вакцинації протягом наступних шести місяців, тому що вони вже захищені постінфекційним імунітетом.

П’ята група обмежень є ситуація коли людина має певну патологію. Звісно, ці люди не можуть бути автоматично включеними до програми вакцинації, як усі, тому тут повинен бути зібраний консиліум та прийняте рішення щодо зіставлення ризиків і користі для конкретної людини при введенні вакцини.

Усі ці рекомендації є вкрай важливими для того, щоб можна було робити подальші висновки, хто може не поспішати із вакцинацією. Вакцина у першу чергу потрібна тим, хто ще не хворів. Для цього, звісно, потрібно робити додаткові обстеження. Але чомусь у світі їх ніде не проводять, на що я, як фахівець, який вже давно займається вакцинацією, чіткої відповіді не маю.

У тих державах, де вдалося стримати інфекцію і не дати можливості для масового ураження населення там наразі низький рівень тих, хто перехворів на ковід там немає сенсу усю популяцію пропускати через додаткові дослідження. Наприклад, в Об’єднаних Арабських Еміратах: лише через те, що туристи їздили туди ситуація у країні ускладнилася з COVID-19, а взагалі там чудово спрацювала система протиепідемічного захисту.

Тому говорити, що вакцинувати усіх не є логічним. По-перше, вакцини – мало, а по-друге, найголовніше – ми не маємо права робити щось, що може нашкодити людині. Ми сьогодні лише накопичуємо досвід. Дійсно, зараз важко сказати, що буде з людиною, у якої вже є антитіла – мало, багато – не є принциповим, головне, що у них вже утворилися B-клітини пам’яті й при наступній зустрічі зі збудником вона буде мати можливість швидкої відповіді. По суті,  це той самий захист, що дає щеплення від COVID-19. Між B-клітинами пам'яті та вакцинацією можна навести паралель. На мою думку, якщо ми не знаємо чітко, як перебудовується імунна система під SARS-Cov-2, то й не повинні робити додаткове антигенне навантаження людям, які вже перехворіли.