«Кожна людина повинна бачити сонце!» - працюємо, як заповідав Український академік Володимир Філатов

Корисне

21 липня, 2023 13:58

2199

Корисне

21 липня, 2023 13:58

2199

Інтерв’ю генеральної директорки КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» Світлани Устименко в рамках акції «Пишемо історію Перемоги».

Світлана Устименко – лікар-офтальмолог вищої категорії, заслужена лікарка України, генеральна директорка комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» (далі – КП «ДОКОЛ»).

КП «ДОКОЛ» існує з 2004 року. Ми надаємо третинну високоспеціалізовану офтальмологічну допомогу, яка передбачає діагностичні та лікувальні медичні послуги, що недоступні на рівні первинної та вторинної спеціалізованої допомоги. Допомагаємо дорослим та дітям із захворюваннями очей, починаючи від народження, користуючись високотехнологічним обладнанням. Маємо філію – відокремлений структурний підрозділ у м. Кривий Ріг.

КП «ДОКОЛ» є клінічною базою кафедри офтальмології Дніпровського державного медичного університету. Кафедру очолює доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України Валерій Сердюк. Клінічна база використовується для проведення пріоритетних наукових досліджень та до- і після дипломної підготовки лікарів. У нашій лікарні створена офтальмологічна школа професора В. Сердюка, який вперше в Україні впровадив пересадку рогівки з використанням фемтосекудного лазера. Поруч розташований банк рогівки (ДП «Біоімплант» МОЗ України»). Завдяки банку та професіоналізму наших лікарів, донорську рогівку ока отримало чимало пацієнтів не тільки з Дніпропетровщини, а й з усієї країни. Ми виконуємо надсучасні операції з наскрізної та часткової пересадки рогівки. Зокрема, єдині в Україні проводимо ендотеліальну кератопластику (DMEK) – це пересадка ендотеліального шару рогівки, який дуже швидко повертає зір пацієнтам з дистрофіями рогівки, з ураженням ендотелію. Цей шар рогівки дуже тонкий і потребує великої майстерності лікарів під час операцій.

Завдяки школі професора В. Сердюка, ми забезпечені унікальним кадровим потенціалом. Наші лікарі є членами міжнародних організацій, зокрема Європейського товариства катарактальних і вітреоретинальних хірургів, європейського ретинального товариства «EURETINA». Здобутки лікарів КП «ДОКОЛ» представлені на міжнародних конгресах, симпозіумах тощо.

Надайте огляд поточної ситуації в лікарні на тлі триваючого військового конфлікту між Україною та росією?

Наша офтальмологічна лікарня визначена госпітальною базою для постраждалих (військових і цивільних) та працює цілодобово. Ми виконуємо всі види офтальмологічних операцій, зокрема реконструктивні, тобто складаємо око, коли воно майже повністю зруйноване, повертаємо зір.

З якими труднощами ви зіткнулися під час надання медичної допомоги постраждалим від агресії або постачання предметів медичного призначення?

Війна триває вже 9-й рік. Першого військовослужбовця з травмою ока ми прийняли ще у травні 2014 року. Кіборги, які захищали Донецький аеропорт, мали тяжкі поранення, адже росіяни використовували лазерну зброю, що уражала сітківку ока. Ми перші в Україні надавали допомогу таким бійцям та повертали зір.

Уже тоді приймали діток, які потрапляли під обстріл, із дуже тяжкими вогнепальними, мінно-вибуховими травмами, коли руйнується відразу декілька структур ока. Необхідні були тривалі і складні операції, щоб повернути зір.

У страшному лютому 2022 року, коли прийшла російська навала, нам елементарно не вистачало ниток потрібного розміру і з необхідними характеристиками, та інших витратних матеріалів, щоб проводити первинну хірургічну обробку ока. Майже відразу була зруйнована інфраструктура і логістика їх доставки. Волонтерам доводилося шукати та передавати матеріали з-за кордону. З країн Європи, з Америки привозили нам ці витратні матеріали.

У період блекауту ми не припинили надавати медичну допомогу, а продовжували цілодобово працювати завдяки джерелам безперебійного живлення. Коли був відсутній зв'язок, інтернет, користувалися Starlink, яким нас забезпечила обласна рада.

Чи можете ви поділитися деякими історіями чи прикладами впливу війни на пацієнтів і персонал у лікарні?

Двоє наших колег нині служать у ЗСУ. Це анестезист Іван Балаушко та лікар-офтальмолог дитячий Сергій Добрас – переселенець із Маріуполя.

На жаль, війна відбирає у наших співробітників рідних людей. Загинув батько нашої молодшої медсестри із м. Кривий Ріг. Чоловік в окупації допомагав українським військовим. Його розстріляли, коли той підвозив нашим бійцям воду.

Яку підтримку лікарня отримала від міжнародної спільноти чи організацій у наданні медичної допомоги під час війни? чи можете назвати тих, хто вам допомагав?

Ми вдячні за підтримку Дніпропетровській облраді, військовій обладміністрації, депутату міськради Загіду Краснову, а ще бізнесу Дніпра (ТОВ «Ласунка», ТОВ «Алан» тощо). У нас багато волонтерів. Дуже допомагає міжнародний БФ «Олександра Терещенка», БФ «Здоров’я Україні», БФ «Мир майбутнього», ГО «Товариство вітреоретинальних хірургів України», Європейська спілка вітреоретинальних хірургів, благодійна організація Віталія Харечко, БФ «Об’єднуємось ми з України» та інші. Йдеться як про поставку сучасного обладнання, офтальмологічних препаратів, перев’язувальних та витратних матеріалів, так і надання транспорту для перевезення, продуктів харчування і т.д.

Чи існують якісь конкретні медичні потреби чи ресурси, які терміново потрібні для ліквідації наслідків війни?

Офтальмологічні операції дуже високотехнологічні і потребують не лише дороговартісного обладнання, а й багато витратних матеріалів. Це стерильні одноразові інструменти, ендолазери, силіконова олія, орбітальні протези і т.д. Із «нічого» око не зібрати. Саме обладнання теж працює з величезним навантаженням, його потрібно частіше обслуговувати, купувати запасні деталі.

У середньому реконструктивні операції обходяться від 30 до 70 тис. грн. Потік пацієнтів величезний. Ми вже пролікували більш ніж 7 тис. військовослужбовців та цивільних постраждалих від бойових дій. Бюджетних коштів не вистачає. Тому, фактично, ми допомагаємо за рахунок благодійників. Це та основна потреба, яка поки не вирішена.

Як лікарня співпрацює з іншими медичними закладами, гуманітарними організаціями чи державними установами, щоб надати комплексну допомогу постраждалим від війни?

КП «ДОКОЛ» розташоване на одній території з КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова». Завдяки тому, що наші лікарі-офтальмологи володіють усіма необхідними методиками оперативних втручань, вони оперують постраждалих в лікарні імені Мечникова, які знаходяться на ШВЛ, мають політравми, не можуть транспортуватися і т.д.

Також ми співпрацюємо з КП «Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня» ДОР». Наші лікарі-офтальмологи дитячі повністю підготовлені, щоб надавати допомогу маленьким пацієнтам із пошкодженням очей внаслідок бойових травм.

Як ви особисто справляєтеся з емоційним та фізичним навантаженням, пов’язаними з роботою у такому стресовому середовищі?

Мене та весь наш колектив підбадьорюють самі військові, які не здаються, прагнуть швидше одужати і повернутися в бій. Надихають дітки, які пережили обстріли і потрапили до нас із тяжкими травмами, але тримаються так мужньо, що не кожен дорослий зможе. Їхні погляди сповнені надії та віри у свою країну, у мирне небо! Із такими пацієнтами неможливо опустити руки.

У нас є такий вислів: «Працюємо для Перемоги, віримо в ЗСУ!». Ним ми закінчуємо кожну оперативну нараду. І так воно і буде, ми в цьому впевнені.

Чи є якісь історії успіху чи помітні досягнення в лікуванні та реабілітації осіб, які постраждали внаслідок конфлікту?

Багато таких історій. Але найбільш запам’ятовуються діти. Наприклад, 11-річна Аріна із Кривого Рогу. Ракета прилетіла прямо у її будинок. Дівчинка була вся порізана склом, довго лежала в реанімації на штучному диханні. Ми їздили в обласну дитячу лікарню, обробляли око, підтримували. А потім взяли до себе пацієнтку на реконструктивну операцію. Зробили майже неможливе: сьогодні гострота її зору – 80%.

Дуже важке поранення отримав 7-річний Ілля з Авдіївки. Війна зробила його сиротою. Батько загинув на фронті, а матір убила ворожа ракета у власній хаті. Хлопчика дивом дістали живим з-під звалів. У нього була важка контузія та майже зруйноване око. Професор, доктор медичних наук Валерій Сердюк 7 годин поспіль робив операцію разом з командою хірургів. Зараз Ілля бачить 70%.

Чи можете ви сказати про якісь прояви хоробрості чи стійкості, продемонстровані персоналом або пацієнтами перед обличчям лиха?

Нині дуже велике навантаження на всіх. Молодші медсестри миють поранених, одягають, перестилають ліжка, годують, водять, возять на обстеження і в операційні. Медсестри виконують призначення лікарів – перев’язують, роблять ін’єкції, ставлять крапельниці, закапують очні краплі. Одна санітарка на 40 ліжок не справлялася, то приходили медсестри із поліклініки і працювали. Око гине дуже швидко, за ним потрібно доглядати погодинно. Операція – це лише половина успіху, пацієнта треба виходити.

Коли надходить багато хворих одночасно, ми працюємо у три бригади. І ніхто не питає: «де моя зарплата?», «чому я?». Анестезіологи, операційні сестри, хірурги інколи задіяні одночасно на 3-4 операційні столи.

Колектив живе як один організм, у цьому наша хоробрість і стійкість.

Що особисто для вас буде перемогою?

Для мене Перемога – це вільна Україна, це Європа. Ми маємо найкращу країну у світі, бо ми – нескорена нація. Сподіваюся, що вся молодь, яка зараз виїхала за кордон, обов’язково повернеться додому і привезе із собою нові знання та передові технології для нашого подальшого розвитку!

А ще Перемога – це повернення радості. Бо ми зараз живемо надією. Ми працюємо, але не радіємо.

Що ви маєте сказати для світу, особливо для тих, хто, можливо, не повністю усвідомлює всю серйозність ситуації?

Це страшна війна. Гине насамперед молодь, діти, цвіт нації! Ми повинні це зупинити. З «русскими» миру не може бути! Вони несуть смерть і темряву, то хай стануть вигнанцями! Світ має це зрозуміти і відмежуватися від них.

Шановні медичні працівники, приєднуйтесь до акції «Пишемо історію перемоги», посилання https://itmed.org/meditsina_i_internet/aktsiya-pishemo-istoriyu-peremogi/