Поширення холери в світі та Україні

Інфекційні захворювання  

10 червня, 2022 16:48

2185

Інфекційні захворювання  

10 червня, 2022 16:48

2185

На даний час холера залишається пріоритетною проблемою в світі, що пов’язано з її спалахами та епідеміями на різних континентах. Починаючи з 1817 р. у світі зареєстровано сім пандемій холери. Остання, сьома пандемія, що почалась у 1961 році і продовжується в наш час, виявилась наймасштабнішою та довготривалішою у порівнянні з попередніми. Холера – це особливо небезпечна інфекційна хвороба, яку викликають вірулентні холерні вібріони V.choleraeO1 і V.choleraeO139. Джерелом інфекції є хвора людина або носій вібріонів. Холера передається фекально-оральним шляхом від людини до людини, частіше при вживанні забрудненої води, овочів, фруктів, при купанні, а також через їжу і при побутових контактах. Виникає холера при потраплянні в організм збудника з наступним ураженням тонкого кишківника, що супроводжується водянистою діареєю, блювотою, швидкою втратою організмом рідини та електролітів, розвитком різного ступеня зневоднення та можливим летальним результатом захворювання. В епідемічний процес, пов'язаний з холерою з 1961 по 2021 рік були залучені понад 172 країн світу та офіційно зареєстровано близько 9 мільйонів
захворілих. Ендемічні осередки розташовуються в Африці, Південній Америці, Індії й Південно-Східній Азії.

За оцінками, від 1,3 до 4 мільйонів людей у всьому світі щороку хворіють на холеру і від неї помирає від 21 000 до 143 000 людей. У більшості інфікованих симптоми або відсутні, або проявляються в легкій формі. Приблизно у 1 з 10 людей, які захворіли на холеру, з’являться серйозні симптоми захворювання. Без лікування смерть може настати протягом кількох
годин.  За даними Європейського центру контролю за інфекційними хворобами (ECDC, https://www.ecdc.europa.eu/en/cholera/surveillance-and-disease-data) спалахи холери в 2021 та 2022 роках були зареєстровані в країнах Африки та Азії. У водних акваторіях південних регіонів України холерні вібріони зайняли свою екологічну нiшу, що пояснюється сприятливими кліматичними умовaми для їх існування. Постійний моніторинг за холерними вiбрiонами в Україні покaзaв, що пaтогеннi V.choleraeO1 від людей та з навколишнього середовища видiляються лише пiд час спaлахів холери. В Україні періодично реєструються спалахи холери, які пов'язані з занесенням патогенних холерних вібріонів на територію країни, як це трапилося у 1970, 1974, 1977, 1991, 1994, 1995, 2011, 2018 роках.

У міжспалаховий період в Україні виділяють штами V.choleraeO1, що позбавлені токсигенних властивостей і вони не мають епідемічного значення. Але слід відмітити, що в Україні спостерігається «укорінення» V.choleraeO1 серогрупи, які виділяють як з об’єктів навколишнього середовища (стічна, морська, річна води), так і від хворих на гострі кишкові інфекції. Проте зміна кліматичних умов в сторону потепління та наявність мобільних геномних елементів з різним патогенним потенціалом у навколишньому середовищі може призвести до зміни біологічних властивостей V.choleraeО1, які циркулюють в Україні.

Тому постійне виділення авірулентних штамів V.choleraeO1 від людей і з водного середовища та періодичне занесення патогенних штамів холерних вібріонів на територію країни дозволяє у цілому оцінити ситуацію щодо холери в Україні як нестабільну. Війна російської федерації проти нашої країни призвела до зростання ризиків тяжких епідемічних ускладнень внаслідок руйнування інфраструктури системи життєзабезпечення територій, у тому числі комунальної, медичної служби, служби протиепідемічного захисту тощо. Негативні тенденції структури та рівнів захворюваності населення на інфекційні та паразитарні захворювання визначаються не лише спектром ендемічних патогенних біологічних агентів (далі – ПБА), але й ступенем порушення забезпечення населення безпечною водою, харчовими продуктами, умовами їх проживання, доступом до гігієни та санітарії, санітарним очищенням і каналізуванням населених пунктів, обсягами та якістю протиепідемічних заходів, загрозами занесення ПБА з інших територій при передислокації військ, а також внутрішньо переміщеними особами. Високою є ймовірність формування епідемічних осередків в першу чергу кишкових інфекцій серед внутрішньо переміщених осіб внаслідок переущільнення населення, відсутності умов для дотримання правил особистої гігієни, неповноцінного харчування, неналежного водозабезпечення тощо.

На сьогоднішній день одним із епідемічних ризиків є поширення холери на території України, чинником виникнення якого є, окрім руйнування систем водозабезпечення і водовідведення, екологічні зміни, які пов’язані з підвищенням температури повітря та збільшення водокористування населенням. Передача холери тісно пов’язана з відсутністю належного доступу до чистої води та засобам санітарії, а одним із типових регіонів підвищеного ризику є місця розміщення внутрішньо переміщених осіб. Враховуючи вищевикладене та сучасну ситуацію на території України, з метою підвищення настороги медичних працівників, готовності закладів охорони здоров’я та центрів контролю і профілактики хвороб щодо потенційних ризиків виникнення випадків «завізної» холери, особливо в місцях розміщення внутрішньо переміщених осіб, акцентуємо увагу на необхідності забезпечити виконання вимог наказу Міністерства охорони здоров’я України від 30 травня 1997 року № 167 «Про удосконалення протихолерних заходів в Україні» в повному обсязі та врахувати листи МОЗ від 26.05.2022 № 26-04/11845/2-22 та № 26-04/11847/2-22. Своєчасно і адекватно організовані та проведені заходи є запорукою ранньої постановки клінічного діагнозу, підтвердження його з використанням методів лабораторної діагностики, ізоляція хворих та осіб, що зазнали найбільшого ризику інфікування, негайне виявлення контактних та інших осіб, що зазнали ризику зараження та медичне спостереження за ними дозволять не допустити виникнення епідемічних ускладнень холери на території країни.