Реактивний артрит: симптоми запалення суглобів після інфекції

21 березня, 2026 18:35

69

Наталія Холявицька

21 березня, 2026 18:35

69

Наталія Холявицька

Реактивний артрит - це захворювання, яке проявляється запаленням суглобів як реакція організму на інфекцію в іншій частині тіла. Найчастіше воно розвивається після перенесеної кишкової чи урогенітальної інфекції. Хоча інфекційний процес у більшості випадків вже минув, імунна система організму продовжує реагувати, викликаючи запалення в суглобах. Для пацієнта це часто проявляється болем, набряком та скутістю рухів, особливо в колінах, гомілковостопах або стегнах.

Реактивний артрит відносять до групи серонегативних спондилоартритів, тобто таких форм артриту, при яких у крові відсутній ревматоїдний фактор. Він характеризується асиметричним ураженням суглобів, зазвичай нижніх кінцівок, й може супроводжуватися запаленням сухожиль, очей або сечостатевої системи. Назва «реактивний» підкреслює, що запалення є наслідком реакції організму на інфекцію, а не прямим ураженням суглобів збудником.

Основні причини

Основною причиною розвитку реактивного артриту є інфекційні процеси. Організм реагує на збудників, таких як бактерії кишкової групи або хламідії в сечостатевій системі. В деяких випадках спровокувати захворювання можуть і вірусні інфекції. Важливу роль відіграє генетична схильність. Так наявність HLA-B27 підвищує ризик розвитку запального процесу після перенесеної інфекції. Сам механізм пов’язаний із тим, що імунна система помилково атакує тканини суглобів, сприймаючи їх як частину інфекційного агента.

Характерні ознаки

Перші ознаки реактивного артриту зазвичай з’являються через кілька тижнів після перенесеної інфекції. Пацієнти відчувають біль та набряк у суглобах, що посилюється після фізичного навантаження або вночі. Часто уражаються колінні та гомілковостопні суглоби, іноді страждають тазостегнові або міжхребцеві суглоби. Запалення може поширюватися на сухожилля, що викликає біль у п’ятах або в області спини.

Додатково спостерігаються неприємні відчуття в очах, іноді кон’юнктивіт, а також симптоми ураження сечостатевої системи, наприклад печіння при сечовипусканні. У деяких пацієнтів виникає загальне погіршення самопочуття та підвищення температури.

Діагностика та тактика лікування

Діагностичний процес базується на оцінці клінічних проявів і додаткових обстеженнях. Лікар проводить аналіз крові на маркери запалення, серологічні тести для виявлення залишкових інфекцій, а також використовує методи візуалізації – рентген, УЗД або МРТ уражених суглобів. У деяких випадках визначають наявність генетичного маркера HLA-B27 для оцінки ризику хронізації процесу.

Лікування передбачає комплексний підхід. Основна мета це зменшити запалення й біль, відновити рухливість суглобів та запобігти хронізації. Зазвичай призначають протизапальні препарати, а при активній інфекції – антибіотики. У важких або тривалих випадках можуть застосовуватися кортикостероїди або базисні протиревматичні засоби.

Для людей із реактивним артритом важливо не лише медикаментозне лікування, а й правильна підтримка суглобів та систематична реабілітація. Адже саме фізіотерапія й спеціальні вправи допомагають зберегти рухливість та зміцнити м’язи.

У медичному маркеті ITMED представлені засоби для домашньої реабілітації та фізіотерапевтичного догляду, які допомагають підтримувати рухливість, зменшувати навантаження на суглоби та покращувати комфорт під час щоденних активностей.

Серед таких рішень можна знайти різні бандажі, ортези та пристрої для легких фізичних вправ, а також професійне фізіотерапевтичне обладнання, яке використовується для поліпшення кровообігу, зменшення болю та прискорення відновлення після загострень. Використання цих засобів у комплексі з призначеним лікарем лікуванням може допомогти пацієнтам підтримувати активний спосіб життя й зменшити дискомфорт у суглобах.

Загалом більшість пацієнтів одужують протягом кількох місяців, проте іноді запальний процес стає хронічним.

Повністю уникнути реактивного артриту неможливо, але ризик його розвитку можна зменшити. Важливо своєчасно лікувати інфекції сечостатевого та шлунково-кишкового тракту, дотримуватися правил гігієни та вести здоровий спосіб життя. Людям з генетичною схильністю варто бути особливо уважними до симптомів після перенесених інфекцій і при перших ознаках запалення звертатися до лікаря.