Пієлонефрит: основні симптоми інфекції нирок

Урологія

23 вересня, 2023 18:56

2323

Урологія

23 вересня, 2023 18:56

2323

Пієлонефрит – це патологічний стан, що характеризується розвитком інфекційного процесу в нирках. У випадку раптового та тяжкого перебігу інфекції діагностується гостра форма пієлонефриту. Відмітимо, що вона може становити загрозу для життя.

Хронічний пієлонефрит характеризується повторними епізодами.

Характерні ознаки

1. Лихоманка.

2. Больові відчуття в животі, спині та паховій області.

3. Біль та печіння під час сечовипускання.

4. Сеча стає каламутною з домішками гною та крові. Також можлива поява характерного рибного запаху.

5. Часті позиви до сечовипускання.

6. Нудота та блювання.

7. Швидка стомлюваність.

Відмітимо, що клінічна картина розпочинається приблизно через два-три дні після зараження. І її перебіг може різнитися серед хворих, насамперед людей похилого віку.

При хронічному пієлонефриті пацієнти можуть відчувати легку вираженість симптомів або взагалі вони можуть бути відсутніми.

Основні причини

В основі розвитку пієлонефриту покладено вплив інфекційного процесу, що локалізується в сечовивідних шляхах. Так збудники які розташовуються в уретрі розмножуються з наступним поширенням у сечовий міхур. Далі інфекція розповсюджується на нирки.

Заразитися інфекцією може кожен, однак за статистичними даними жінки частіше хворіють на пієлонефрит, ніж чоловіки.

Це пов’язано з тим, що уретра жінки коротша, ніж у чоловіка, і вона розташована ближче до піхви та заднього проходу. Це означає, що патогенним збудникам легше потрапити в уретру жінки, а там і до сечового міхура та нирок.

Також вагітні жінки частіше хворіють на інфекції сечового міхура, що пов’язано з гормональними змінами та тиском дитини на сечовий міхур, внаслідок чого сповільнюється відтік сечі.

До факторів ризику з розвитку пієлонефриту можна ще віднести анатомічні особливості сечовивідних шляхів, хронічні захворювання нирок, пригнічену імунну систему, збільшену простату, тривале використання катетера, приймання певних лікарських препаратів.

Хронічна форма захворювання частіше зустрічається у людей з непрохідністю сечовипускання.

Діагностика та тактика лікування

Встановлення діагнозу відбуватиметься на основі даних анамнезу, лабораторного дослідження сечі та крові (в тому числі й посіву), КТ, УЗД та інших візуалізаційних методів.

Першою лінією лікування є проведення антибактеріальної терапії (протягом усього періоду призначення). Стан пацієнта покращуватиметься протягом двох-трьох днів після початку приймання антибіотиків. За показаннями можлива госпіталізація пацієнта.

Оперативне втручання показане при тяжкому інфекційному процесі, структурних змінах у нирках.

У разі відсутності вчасного лікування гостра форма пієлонефриту переходить у хронічну. Надалі ж тривале ураження інфекцією нирок призведе до їх остаточного пошкодження з можливим формуванням абсцесу та рідко – сепсису, при потраплянні її у кров.

Профілактика інфекцій нижніх сечових шляхів є першим кроком у запобіганні пієлонефриту. Інші методи запобігання захворюванню включатимуть дотримання особистої гігієни, уникання затримки сечі, достатню гідратацію (пити багато рідини) та ін..